Десь у Київській області

Колись у цих місцях був кар'єр. І десь тут є блакитна глина. З висоти її, звичайно, не видно, але ми спустимося і підемо її шукати.

 Ходити по краю, звісно, небезпечно.

Але ж думаєш, якщо швидко зробити тільки один кадр, то не вийде нічого страшного. Однак не треба так робити.

Знайшлося невеличке озеро. Вважається, що купатися в цьому озері корисно, тому що разом із джерельною водою в нього також потрапляє блакитна глина.

До речі, по фотографії можна зорієнтуватися, де знаходиться ця місцевість. Не складно впізнати острівок на воді, який добре видно з одного популярного у киян місця для поїздок у вихідні.

Цікавий рельєф з піску та ще одне озеро.

Тільки довгий час знаходитись на цих пісках влітку неможливо. І саме тому, напевне, тут чисто і немає сміття. А причина в мурахах. Це просто справжня країна мурах. Немає жодної ділянки, де б їх не було. Поки зробиш декілька кадрів, вони встигнуть залізти тобі аж на шию. А це боляче...

 

Те саме озеро, в яке заходиш такою собі вже, а виходиш молодою і красивою.

Шлях до місця, де лежить глина, виявився на диво мальовничим. А знайшовся він завдяки сіро-блакитним плямам на землі. Мабуть люди наносять глину на себе безпосередньо на місці її знаходження, і потім, усі такі замурзані, прямують до озера, залишаючи сліди. І я навіть не знаю, що було більш вражаючим - зарості пухнастого і неймовірно зеленого хвощу по дорозі, маленький струмочок, що дзюрчав увесь шлях до глини, чи місце видобутку самої глини.