Спочатку було сонечко, гарний настрій і бажання як слід пофотографувати конвалії, мохи та ще які-небудь кущики у воді. І так хотілося полежати на травці, подивитись на небо і провести нарешті в улюбленому місці цілий день, нікуди не поспішаючи. Але сонце щезло якось вже зовсім зненацька, небо зробилося сірим, і пішов сильний дощ. І все, до самого вечора так нічого і не змінилося. Додому привезла купу бруду, наскрізь мокру сумку з мокрим фотоапаратом, а також погані фотографії. Ну так, гарний фотограф у будь-яку погоду знайде собі, що б його пофотографувати так, щоб не було соромно... Казала ж вже собі - кидай! До речі, настрій не був зіпсований, а навпаки - він став ще кращім. Бо це було весело - у блакитному довгому плащі, схожому на величезний сміттєвий пакет, гуляти під дощем у прекрасному і безлюдному парку, який, здається, я ніколи не перестану любити... А як пахне дикий бузок, барбарис і трава після дощу! Як співає соловейко, які гарні цвіркуни і зозуля...
Немає коментарів:
Дописати коментар